Токсичне ураження мозку від мефедрону у підлітків: симптоми

Мефедрон (також відомий як “міф”, “меф” та “мяу”) – це синтетично створений наркотичний засіб. Набув популярності у 2000-х роках і позиціонувався як “легкий” стимулятор для відчуття розслабленості та ейфорії. 

Популярність у молоді

Зараз є легкодоступним препаратом, який можуть вживати підлітки, оскільки він відносно недорогий та легкодоступний. Придбати препарат можна онлайн, у нічних клубах тощо. Розповсюдженню психотропу серед молоді сприяє нестійка психіка підлітка, бажання бути “крутим”, визнаним колективом і вплив небезпечних трендів. Проте саме цей препарат є одним з найнебезпечніших для не повністю сформованої центральної нервової системи юних людей. 

Початковий ефект і механізм дії наркотика

При вживанні мефедрону ефект настає приблизно через 15 хв і людина, що вдихнула або використала пероральну пігулку, відчуває:

• короткочасне покращення настрою;
• впевненість;
• приплив енергії. 

Це відбувається через масове вивільнення нейромедіаторів таких, як серотонін, дофамін.

Проникнення мефедрону в мозок і його ушкодження токсинами

Повне всмоктування “мефу” в кров відбувається приблизно через півтори години. За цей час речовина проходить гематоенцефалічний бар’єр, викликає незворотні зміни у головному мозку. Оскільки токсини порушують роботу нейронів та можуть спричинити їх загибель. Мефедрон сприяє підвищенню нейромедіаторів в крові, проте одночасно з тим блокує його зворотне захоплення. Яке спричиняє різке зниження дофаміну та серотоніну після вживання наркотику, через що виникає бажання прийняти наступну дозу.

Негативні перспективи вживання мефедрону

За довготривалого вживання можуть спостерігатися такі наслідки:

• порушення пам’яті;
• можливості концентруватися;
• складнощі в навчанні;
• різкі зміни настрою підлітка;
• часто розвиваються тривожні, депресивні стани й психози.

Підвищується ризик марення, галюцинацій, втрати усвідомлення реальності, появи суїцидальних думок. Іноді такі прояви можуть залишатися навіть після відмови від вживання. Це вказує на стійке порушення структур головного мозку, зокрема префронтальної кори, яка ще не є повністю сформованою приблизно до 25-ти років. Також відбувається ушкодження гепатоцитів печінки, які намагаються знешкодити і вивести токсичні речовини з організму, що може викликати ендогенну інтоксикацію.

“Замкнене коло” залежності

Всі ці негативні прояви і погіршення стану людини мотивують її до частішого застосування речовини та у більших дозуваннях, що сприяє розвитку залежності. Саме тому “мяу” відносять до препаратів з високим ризиком формування залежності.

Висновки

Вживання мефедрону є вкрай шкідливим для будь-якої людини, а для несформованого фізично та психічно підлітка є критично небезпечним. Тому потрібно проводити освітні лекції для ознайомлення молоді з ризиками застосування, виявляти осіб з ознаками вживання психотропних засобів та надання доступу для отримання кваліфікованої допомоги спеціалістами.

Терапія залежності

Лікування потребує застосування комплексного та поетапного підходу, зокрема на базі реабілітаційного центру. Воно включає:

1. Оцінку стану пацієнта, здачу всіх аналізів і розробка індивідуального плану;
2. Детоксикація за допомогою інфузійної терапії (крапельниць);
3. Медикаментозна підтримка для зниження потягу до мефедрону;
4. Обов’язкова психотерапія, щоб звільнитися не лише від фізичної залежності, а й психологічної;
5. Завершальним етапом є профілактика зривів – повернення до нормального життя, уникнення тригерів і постійна психологічна підтримка, зокрема від близьких людей.